RULES OF COLORING QUICKLINE PAINT​

ПРАВИЛА КОЛОРУВАННЯ ФАРБИ

Загальні правила колорування:

• При колоруванні фарби повинні використовуватися компоненти, що входять до складу фарби за рецептом. При потребі можливо додати пігменти, які не входять в рецептуру.
• Використання компонентів, що не входять до складу фарби за рецептом, може привести до метамерії, бути причиною «небажаного» флопа.
• Кількість компонентів, що додаються при колоруванні фарби, має бути мінімальною.
• Яскраві фарби виходять тільки, якщо при їх колоруванні використовувалися партнерські кольори.
• Додавання в фарбу додаткових кольорів дозволяє прибрати з неї небажаний відтінок, але робить фарбу бруднішою і може привести до метамерії.
• Після колорування необхідно перевірити фарбу на метамерію, тобто порівняти конвеєрну і ремонтну фарби при всіх наявних в лабораторії джерелах світла.
• Фарби (конвеєрна і ремонтна) будуть метамерійними, тобто однаковими при одному джерелі світла і різними при іншому, якщо вони складаються з різних кольорових пігментів.
• Колорування повинно проводитися по колірному тону, світлоті і чистоті кольору.
• При колоруванні не додавайте одночасно кілька компонентів. Після додавання одного компонента перевірте результат.
• Бажано, щоб кількість компоненту, який додається при колоруванні, не перевищувала 10% від його початкової кількості.
• Колір фарби залежить від способу її нанесення, тому перед фарбуванням автомобіля маляр, який буде фарбувати автомобіль, повинен зробити тест напил самостійно, або проконсультуватись з колористом.

Правила колорування одноколірної фарби

• При колоруванні світлих фарб використовуйте компоненти-тонери.
• Додавання в світлі фарби білого компонента робить її світлішою.
• Додавання білого компонента в яскраві і темні фарби робить їх світлішими і більш каламутними.
• Для отримання яскравих кольорів використовуйте для їх освітлення компоненти того ж колірного тону, що і фарба, але світліші. Наприклад, темно-червону фарбу краще освітлювати світло-червоним компонентом.
• Додавання в фарбу білого компонента не тільки освітлює її, але і змінює колірний тон: червоні барви стають холоднішими, а сині – теплішими і т. д.
• Для освітлення темної фарби в неї може бути доданий білий компонент, але в невеликій кількості.
• Чорні компоненти, які мають однакову насиченість, відрізняються по відтінку.
• Одноколірні фарби при висиханні темніють.

Правила колорування ефектної фарби

• При колоруванні звертайте увагу на фейс і флоп-тон фарби.
• Колорування металіків починайте з вибору срібла.
• Освітлювати металіки можна сріблом, перламутром і ксераліком.
• Срібло різниться за розміром і формою частинок.
• Срібло, що має правильну форму частинок (частки гладкі й рівні, як маленькі дзеркала), робить фарбу особливо яскравою і насиченою. таке срібло називається «срібний долар».
• До срібла, що має частки правильної форми, відноситься QBC – 67, 68
• До звичайного срібла відноситься QBC – 63, 64, 61, 65
• Заміна звичайного срібла на «срібний долар» дає світлий відблиск в тоні, проміжному між фейс і флоп-тоном.
• Найбільш яскраві та насичені кольори виходять при використанні великого срібла правильної форми.
• Чим дрібніше срібло, тим більше воно освітлює флоп.
• Чим більшими срібло, тим темніше у нього флоп.
• Якщо при додаванні срібла фарба стає сірішою і бруднішою, то для її освітлення додайте до неї великий білий перламутр.
• Кольору металік надають прозорі компоненти.
• Додавання прозорих компонентів може по-різному впливати на її фейс і флоп-тон (див. опис компонентів).
• Непрозорі компоненти додаються в невеликій кількості для зміни флоп-тону.
• Колорування флоп-тону проводиться за кольоровим тоном, світлотою та чистотою.
• Якщо непрозорі компоненти додаються в кількості більше 5%, то змінюється фейс-тон фарби, а срібло стає менш помітним.
• Додавання білих компонентів QBC – 11 і 12 освітлює флоп-тон. Фейс-тон стає бруднішим.
• Додавання в металіки добавки QBC – 90 освітлює флоп-тон і збільшує срібло.
• Існує чотири способи освітлення флоп-тону: додавання білих компонентів QBC – 11 або 12, додавання добавки QBC – 90, заміна великого срібла на дрібне, додавання білих перламутрів QBC – 75, 76, 77.
• Заміна чорного компоненту QBC – 17 на QBC – 16 дозволяє отримати більш світлий флоп.
• Найтемніший флоп має фарба, в яку входить чорний компонент QBC – 17.
• Білий компонент QBC – 13 надає перламутровий ефект: блакитний флоп, а фейс – жовтий.
• Для більш глибокого чорного кольору додається пігмент PPG D789 в межах 10 – 15%.

Особливості колорування перламутрової фарби

• Принципи колорування перламутрової фарби такі ж, як і металіків.
• До перламутрової фарби входить, як правило, від 10 до 20% перламутрового пігменту.
• Перламутрові фарби можна колорувати і базовими, і перламутровими компонентами.
• Перламутри діляться на прозорі і такі, що мають укриваність.
• Прозорі перламутри – це чисто білі перламутри і білі перламутри з легким кольоровим відтінком.
• Якщо прозорий перламутр додається в фарбу, то він робить її світлішою, а якщо він має кольоровий відтінок, то робить фарбу світлішю і впливає на її колірної тон.
• Якщо до складу фарби входить багато прозорого перламутру, то фарба виходить прозора і під неї потрібна підкладка. В цьому випадку фарба наноситься в три шари: підкладка + фарба + лак.
• Перламутри, що володіють укриваністю, мають яскравий насичений колір.
• Додавання перламутру з укриваністю робить фарбу більш насиченою і яскравою.
• Якщо фарба темна, то додавання в неї перламутру з укриваністю робить фарбу світлішою.
• Якщо до складу фарби входить і срібло, і перламутр, то освітлити фарбу можна і сріблом, і перламутром. Але додавання срібла робить фарбу сірішою і бруднішою, а додавання в неї перламутру робить її яскравішою.

ВПЛИВ СПОСОБУ НАНЕСЕННЯ ФАРБИ НА ЇЇ КОЛІР

Зважаючи на складність вирівнювання кольору і нанесення, ефектні фарби є найбільш проблематичними для колориста і маляра.  На відміну від одноколірних, ефектні фарби складаються в основному з прозорих компонентів. Світло, потрапляючи на плівку такої фарби, проникало би безпосередньо до підкладки, якби в її склад не входили металеві частинки алюмінію або частки перламутру. Промені світла відбиваються цими частками, переломлюються або пропускаються. При ідентичності колірного тону зорове враження від фарби буде залежати від розподілу металевих частинок в ній. При «правильному» нанесенні фарби металеві і перламутрові частинки рівномірно розподіляються в шарі фарби і розташовуються паралельно поверхні, що фарбується.

Якщо фарба наноситься товстим шаром, то для її висихання потрібно більше часу, ніж при правильному нанесенні, і металеві (перламутрові) частинки осідають. Таке нанесення називається «мокрим», поверхня завжди виглядає темнішою.

Якщо фарба наноситься тонким шаром («сухе» нанесення), то частинки алюмінію і перламутру не встигають розподілитися паралельно поверхні і рівномірно в шарі, що наноситься і будуть розташовуватися в хаотичному порядку. Поверхня такого покриття буде здаватися більш блідою і сірою, ніж при «правильному» нанесенні.

Ми розглянули, як впливає спосіб нанесення на колір ефектною фарби. Але спосіб нанесення впливає і на колір неефектної фарби. Це пов’язано з тим, що до складу фарби входять пігменти, які мають різну питому вагу. При «мокрому» нанесенні частинки «важких» пігментів будуть опускатися вниз, а при «сухому» – будуть знаходитися на поверхні. При цьому колір фарби буде різним.

Чому акрилові фарби при висиханні темніють? Які акрилові компоненти найважчі? Це білі, жовті та помаранчеві. Якщо врахувати, що практично всі акрилові фарби містять білий компонент, то при висиханні цієї фарби «важкий» білий пігмент буде опускатися вниз. При цьому фарба темніє. Якщо фарба містить жовтий або помаранчевий компонент, то при висиханні вона буде ставати «холоднішою».  

Зі сказаного випливає важливий висновок: стежте за тим, що б умови тестування фарби в Вашій лабораторії були такими ж, як і умови фарбування автомобіля. Інакше немає гарантії, що підібрана і протестована Вами фарба буде збігатися з кольором автомобіля при нанесенні її маляром, і тоді робота по колоруванню фарби втрачає будь-який сенс.

ПОРЯДОК РОБОТИ ПРИ ПІДБОРІ БАРВИ

Обов’язковою умовою підбору фарби є наявність оригінальної деталі  автомобіля, що фарбується в лабораторії. Яку деталь використовувати для підбору кольору?

При виборі деталі необхідно враховувати, що

• горизонтальні поверхні автомобіля більше вигоряють на сонці; – темні поверхні більше вигорають, ніж світлі;
• автомобіль може бути перефарбований.

З цих причин, щоб виключити помилки при підборі, фарбу бажано підбирати по деталі, розташованої поруч з ремонтованою. Якщо це неможливо, порівняйте, чи збігається деталь, по якій Ви хочете виробляти підбір кольору, з деталлю, яка розташована поруч із ремонтованою.

Після вибору деталі:

• Очистіть поверхню обраної деталі (краще не всю, а її частину) за допомогою шліфувальної (якщо автомобіль світлий) або поліровальної (якщо автомобіль темний) пасти.
• Переконайтеся в тому, що автомобіль не був перефарбований (наявність характерних дефектів на поверхні).
• Знайдіть код фарби або назву кольору на автомобілі.
• Знайдіть в колірному каталозі зразок, який відповідає цьому коду (або назві) фарби, і подивіться, чи немає у даного кольору відтінків. В тому випадку, якщо є відтінки, підійдіть до автомобіля з віялом з каталогу відтінків і виберіть відтінок, який є найближчим за кольором.
• Знайдіть в програмі рецепт приготування фарби обраного відтінку.
• Починайте роботу з рецептом фарби з його аналізу (розмова з кольором). З допомогою віяла визначте, які кольорові компоненти входять до складу фарби. Порівнюючи колірний зразок в каталозі з оригінальною деталлю, висловіть свої припущення з приводу зміни вихідного рецепта. При підборі фарби металік, аналіз починайте з оцінки правильності вибору срібла: якщо вид срібла або його кількість викликають у Вас сумніви, то налийте не всю пропоновану за рецептом кількість, а менше, наприклад, половину і порівняйте отриману фарбу з оригінальною деталлю. Фарба вийде темнішою, але так Ви зможете перевірити правильність зробленого Вами вибору срібла. Так само можна вчинити і з іншими компонентами.
• Почати потрібно з приготування мінімального (50 або 100 мл) обсягу фарби точно за рецептом, після цього подивитися, що вийде, і тільки потім приготувати інший обсяг.
• Поставте порожню тару, в якій будете готувати фарбу, на ваги, налийте в неї трохи розчинника і змочіть їм стінки банки. Це полегшить надалі перемішування фарби – вона не буде «прилипати» до стінок банки.
• Не забудьте, що компоненти, з яких готується фарба, повинні перемішуватися два рази в день (вранці і в обід) по 15 хвилин.
• Зважте зазначені в рецепті компоненти на електронних вагах з урахуванням проведеного аналізу (п.6).
• Фарбу в тарі ретельно перемішуйте за допомогою шпателя. Особливо ретельно перемішайте шари фарби, прилеглі до стінок тари.
• Остаточне порівняння робіть тільки після нанесення фарби пульверизатором.
• Пластину з нанесеною на неї пістолетом фарбою залиште для своєї картотеки. Зі зворотного боку пластини запишіть рецепт, за яким фарба була виготовлена, номер машини і прізвище клієнта. Ця картотека буде постійно поповнюватися і згодом Вам дуже допоможе, т. к. зразки в цій картотеці зроблені Вашими пістолетом і Вашою рукою, що гарантує 100% -ву відтворюваність.
• У разі необхідності запропонуйте провести вирівнювання колірного відтінку за допомогою техніки плавного переходу (особливо при роботі з перламутровими фарбами).