РОЗЧИННИКИ ТА РОЗРІДЖУВАЧІ. У ЧОМУ РІЗНИЦЯ?

Терміни «розчинник» та «розріджувач» частенько плутають, але насправді це різні матеріали і механізми їхньої дії є різними. Спробуємо розібратися, в чому ж різниця, і водночас з’ясуємо, які матеріали краще використовувати для розведення ЛФМ і чим може обернутися копійчана економія на цих матеріалах. Давайте в першу чергу звернемося до термінології.

Розчинник – органічна летка рідина (вуглеводень, кетон, спирт, ефір та ін.) або суміш подібних рідин, яка розчиняє плівкоутворюючі речовини і надає необхідну консистенцію лакофарбовим матеріалам.

Розріджувач – органічна летка рідина, що розбавляє лакофарбові матеріалі з метою зниження їх в’язкості та надання стану придатного до нанесення на поверхню.

Як бачимо, суть дії розчинників і розріджувачів міститься безпосередньо в їхніх назвах.

Розчинники – це в першу чергу ті рідини, які вводяться в ЛФМ на заводі під час виробництва. Оскільки сполучна основа лакофарбового матеріалу зазвичай або дуже в’язка, або тверда, то додавання розчинника дозволяє надати йому зручної для подальшої роботи форми. Завдяки розчинникам фарба (грунт, лак) до моменту нанесення на поверхню знаходиться в рідкому стані і не висихає.

Неважко зробити висновок, що розчинник здатний впливати на структуру компонентів ЛФМ, а значить це рідина досить агресивного складу. Розріджувачі – менш агресивні. На відміну від розчинників вони не розчиняють смоли, а лише розбавляють до необхідної в’язкості.

У більшості випадків ті рідини, які ми наливаємо в грунти, емалі чи лаки перед застосуванням, зовсім не зобов’язані нічого розчиняти. Їхнє завдання – корекція в’язкості.

ТІЛЬКИ «РІДНІ»

Але справа в тому, що одні й ті ж рідини можуть по різному себе проявляти в поєднанні з різними ЛФМ: для одних смол вони можуть бути розріджувачами, а для інших – агресивними розчинниками. Тому застосування нерегламентованих розріджувачів може призвести до несумісності з матеріалом та плачевних наслідків.

Іноді, правда, така властивість «нерідного» розріджувача може виявитися корисним: макромолекули ЛФМ змінюють форму, що дуже ефективно знижує в’язкість матеріалу. Зрозуміло, такі розріджувачі не повинні негативно впливати на процес формування плівки, але найчастіше при порушенні «спорідненості» проявляється саме цей дефект.

Справа в тому, що кожен розріджувач розробляється строго під конкретний матеріал, з огляду на сумісність з основою і добавками в його складі. Розробник ЛФМ, закладаючи в рецептуру ті чи інші рідини, прораховує послідовність і швидкість хімічних реакцій, тому від правильності вибору розріджувача залежить і висихання матеріалу, і якість підсумкового ЛФП (твердість, глянець і т.п.). Ось чому так важливо для розведення лакофарбових матеріалів застосовувати тільки рекомендовані виробником рідини.

Та все ж, така заміна практикується досить часто: майстри вибирають якісні дорогі грунти, емалі і лаки, але замість рекомендованого розріджувача ллють найдешевші вітчизняні рідини, а після виникнення проблем кидають тінь недовіри на виробника ЛФМ.

Ні в якому разі не хочемо сказати нічого поганого про вітчизняну хімію. Напевно ці матеріали відмінно проявляють себе в поєднанні з деякими марками промислових і побутових фарб, для яких вони і створювалися свого часу. Так, розчинники серії 645-651 спочатку розроблялися для роботи з нітроемалями, і це чітко зазначено в інструкції до цих продуктів. Але вони ніяк не призначені для розведення сучасних ЛФМ, тим більше імпортних.

НЕ НАШКОДЬ!

Більшість традиційних вітчизняних розчинників – продукти вкрай реактивні. Взяти хоча б усім відомий і всіма улюблений розчинник 646 (з фізико-хімічної точки зору це саме розчинник). Це складний продукт, що включає в себе більше семи компонентів (толуол, етанол, бутилацетат, бутанол, етилцеллозоль, ацетон і т.д.). Така «гримуча суміш» дозволяє ефективно розчиняти багато речовин органічної природи, що і зробило цей продукт настільки популярним на ринку.

Але що станеться, якщо додати цей розчинник, скажімо, в акрилову емаль або лак?

Як ми уже зазначали, виробник ЛФМ підбирає ті чи інші розчинники до своєї продукції не аби як, а з урахуванням швидкості і рівномірності випаровування. А присутні в дешевих розчинниках компоненти нормальному випаровуванню аж ніяк не сприяють. Скоріше навпаки.

Наприклад, ацетон, що входить до складу 646-го розчинника, – занадто леткий і не забезпечує оптимального висихання плівки при випаровуванні. Він випаровується надто швидко, що призводить до моментального утворення поверхневої плівки, яка, в свою чергу, перешкоджає виходу залишків летких речовин з глибини шару. В результаті – всім знайоме закипання, а також зниження блиску, низька твердість плівки.

Вкрай згубний вплив на процес плівкоутворення акрилових ЛФМ мають і спирти, в надлишку присутні в складі вітчизняних розчинників. Як відомо, спирти містять воду, а вода перешкоджає нормальній полімеризації акрилових матеріалів, вона «втручається» в реакцію і направляє її по хибному шляху. У підсумку замість міцної полімерної плівки ми отримуємо «пухке», схильне до осідання покриття зі слабким глянцем.

Слід пам’ятати і про те, що 646-й розчинник агресивний по відношенню до багатьох видів пластику!

Говорячи про додавання нерегламентованих рідин в базові емалі, відзначимо, що це може послужити причиною виникнення смуг різнотону. І будьте готові до того, що проявитися ці дефекти можуть тільки після лакування і повного висихання пофарбованої поверхні. Бували випадки, коли дефекти з’являлися за кілька годин до передачі автомобіля клієнтові. Приємного, як то кажуть, мало.

Також зазначимо, що агресивні компоненти вітчизняних розчинників «спалюють» деякі особливо чутливі пігменти в складі емалей. Це спотворює колір фарби, що особливо помітно на світлих тонах. Наприклад, біла емаль після додавання розчинника набуває бежевого відтінку. Сам по собі цей колір має право на існування, але ось власник автомобіля чомусь вимагає чисто білого…

НА ЗАВЕРШЕННЯ

Підбиваючи підсумки, стає зрозуміло, що бюджетні рідини сумнівних виробників не можуть виступати повноцінними аналогами фірмових розріджувачів. Про це, до речі, говорить і технологія їх виробництва, в процесі якого може застосовуватися відверто дешева сировина, що не пройшла достатнього очищення. Саме тому такі рідини найчастіше віддають жовтизною.

Високоякісний розріджувач повинен бути абсолютно прозорим і не мати відтінків, щоб не впливати на колір емалі або лаку!

І хоча подібні продукти не можуть використовуватися за прямим призначенням, певну користь вони все ж можуть принести. Наприклад, їх можна застосовувати в сольвент-тестах, для очищення старих забруднених поверхонь або ж промивання обладнання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *