ПРАЦЮЄМО З ЛАКОМ: MS, HS, UHS, ЕКСПРЕС-ЛАКИ

Більшість сучасних автомобілів мають покриття з двох або трьох шарів, останній з яких поверх кольорової емалі – це прозорий лак. Лаковий шар виконує кілька важливих функцій, як захисних, так і декоративних. Від якості нанесення лаку у найбільшій мірі залежить і загальне враження від проведеного ремонту. Адже у одного маляра лак блищить, а в іншого тьмяний, у одного гладкий, як дзеркало, а в іншого схожий на «апельсинову шкірку». Загалом, це той шар, в якому може проявитися як професіоналізм, так і недосвідченість маляра.

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ – ЛАК

До сучасних лаків висуваються доволі різнобічні вимоги. Лак повинен мати високу механічну міцність, але в той же час бути еластичним. Він повинен бути стійким до різних хімічних речовин і до атмосферних впливів, мати високу прозорість і відмінний блиск. До речі, що таке блиск? Допоможе нам у цьому розібратися один цікавий експеримент, описаний в підручнику Р. Поля «Оптика і атомна фізика». Експеримент полягав в тому, що на відстані кількох міліметрів від листа матового оранжево-червоного паперу встановили закопчену дрібну сітку з дроту, а отриману конструкцію стали висвітлювати яскравим білим світлом. В одному положенні через петлі сітки проглядалися тіні від металевої конструкції і через це спостерігачеві видавалося, що відображається не сітка, а пошкоджена блискуча мідна пластина. В іншому положенні через петлі проглядалася незатінена частина паперу і суб’єктивно це сприймалося як яскравий блиск поверхні. Виходить, що блиск – це лише візуальний ефект, а не фізична властивість поверхні предмета! Такий ось несподіваний висновок був зроблений з цього експерименту.

Описаний експеримент якомога краще демонструє, наскільки великий вплив суб’єктивних факторів при оцінці якості роботи маляра. Суб’єктивним сприйняттям також пояснюється і різна оцінка спеціалістами-малярами характеристик одного і того ж лаку, і наявність безлічі діаметрально протилежних точок зору щодо тих чи інших продуктів. Наприклад, одні малярі нахвалюють рідкі лаки та наводять як аргумент їхню здатність до розтікання і невибагливість до умов. Інші вважають за краще використовувати густі лаки, оскільки вони дозволяють наносити більш товсті шари і досягати потрібної товщини покриття при меншій кількості підходів. Кожен з них по-своєму правий, сперечатися з цього приводу безглуздо. Ну а виробникам сучасних ЛФМ нічого не залишається, як пропонувати споживачам більше різноманітних лаків (як то кажуть, на всі випадки життя), які в результаті свого застосування давали б однаково хороший результат. І справді, вибір прозорих лаків на сьогоднішній день дуже багатий. Це дає можливість адаптувати будь-який вид ремонту під умови ремонтного підприємства і навіть під індивідуальні навички та звички того або іншого спеціаліста. Наприклад, швидковисихаючі лаки ефективні для виконання локальних ремонтів і фарбування невеликих поверхонь при дефіциті часу. Лаки, що сохнуть  довго, використовуються для покриття панельних поверхонь великої площі або перефарбовування всієї машини, а також при роботі в спеку. Лаки підвищеної міцності найкраще підходять для зафарбовування частин машини, які найчастіше піддаються механічному впливу при експлуатації – передніх крил, капотів, бамперів. Керамічні лаки – для забарвлення дорогих елітних автомобілів. І так далі. Потрібно розуміти, що кожен з цих продуктів має свої специфічні набори параметрів, які дадуть позитивний ефект тільки в разі його правильного використання. На цьому завершимо наш вступ і перейдемо ближче до справи. Одним з найважливіших параметрів лаку є вміст сухого залишку. За цією ознакою всі лаки діляться на кілька класів:

  • LS (Low Solid) — низький вміст сухого залишку;
  • MS (Medium Solid) — середній вміст сухого залишку;
  • HS (High Solid) — високий вміст сухого залишку;
  • UHS/VHS/HD (Ultra High Solid/Very High Solid/High Density) — «надвисокий» вміст сухого залишку.

LS-матеріали через низьку продуктивність і високу токсичність вже давно зникли з ринку автотоварів, тому розпочнемо ми з матеріалів MS.

ВИКОРИСТАННЯ MS-ЛАКІВ

Лаки серії MS в роботі дуже схожі на 2K акрилові емалі. Методи їх нанесення, по суті, нічим не відрізняються: в оптимальних умовах для фарбування наносяться два повних мокрих шари з проміжною витримкою між ними 10 хвилин.

Під оптимальними умовами для фарбування маємо на увазі такі показники: температура повітря + 20 ° С, вологість 80%.

Сушити ці лаки можна як природним шляхом, так і примусово. Єдине зауваження: перед гарячою сушкою не забувайте давати нанесеному покриттю додаткову 15-хвилинну витримку. Навіщо?

ВИТРИМКА ПЕРЕД ГАРЯЧОЮ СУШКОЮ ТА МІЖ НАНЕСЕННЯМИ ШАРІВ

Щоб зрозуміти це, давайте уявимо собі сам процес сушіння ЛФП. Сушка лакофарбового покриття – це, по-перше, випаровування з шару всіх доданих розчинників і розріджувачів. По-друге, це утворення зв’язків між молекулами смоли і закріплювачів (якщо мова йде про двокомпонентні матеріали) або молекул смоли і кисню (при сушінні окисленням, характерною для однокомпонентних алкідних матеріалів). Як відомо, при підвищенні температури процес випаровування прискорюється. А оскільки випаровування розчинників відбувається тільки з поверхні шару, то сушка вгорі проходить інтенсивніше, і на поверхні, утворюється плівка. При цьому утворення поверхневої плівки при підвищенні температури дещо випереджає випаровування з шару покриття всіх частинок розчинників. Таким чином, чим вище швидкість утворення поверхневої плівки, тим більше розчинників залишиться «під нею», просто не встигнувши випаруватися. Але за всіма законами фізики розчинники просто зобов’язані вийти з шару, що вони і намагаються зробити. Проходячи крізь утворену плівку, їхні часточки утворюють велику кількість дрібних пор. Ці пори дуже малі і не виглядають як кратери, вони практично непомітні для людського ока, проте все лакофарбове покриття, помережане такими порами, стає матовим. Це явище називається «кипінням».

Витримка перед прискореним сушінням дозволяє нам уникнути зазначеного дефекту. Просто не будемо поспішати, дозволимо летким речовинам випаруватися і ніякого закипання не відбудеться. Це стосується не лише першого шару лаку – недостатня просушка між шарами також може привести до кипіння. Так що, після нанесення першого шару не варто стрімголов тут же накладати другий. Інакше ми заблокуємо вихід сольвентів з нижнього шару, що неминуче призведе до розриву плівки.

Тому, накладаючи MS-лак ми повинні залишати між шарами близько 10 хвилин на випаровування (при 20°С). І чим гірша вентиляція в приміщенні і нижча температура, тим більше часу буде потрібно. Наприклад, для 15°С цей проміжок повинен бути в середньому не менше 15 хвилин. Найвірніша ознака готовності – перший шар повинен бути сухим «на відлип». Після чого можна сміливо наносити другий шар.

ОСНОВНІ ПОМИЛКИ ПРИ РОБОТІ З ЛАКАМИ MS

Основні помилки при роботі з лаками MS пов’язані як з недостатньою витримкою, так і з неадекватною товщиною шарів. Часто малярі перший шар наносять тонше, ніж рекомендується, після чого наносять другий – з хорошим розливом і глянцем, які хотілося б зберегти. При подібному нанесенні найчастіше відбувається збільшення допустимої товщини другого шару, що загрожує все тим же «закипанням» і помутнінням лаку, а саме покриття виходить недостатньо твердим, схильним до виникнення сколів і стирання під час експлуатації. Тому не забувайте, що правильне використання безбарвного лаку, що відноситься до серії MS, – це нанесення двох повноцінних, рівних по товщині шарів з витримкою між ними. Тобто перший шар наносимо так само, як наносили б останній – з хорошим розливом і глянцем, чекаємо підсихання «на відлип», після чого наносимо точно такий самий другий шар.

ВИКОРИСТАННЯ HS-ЛАКІВ

Матеріали серії HS більш концентровані, ніж MS, в них менше органічних розчинників, вони більш щільні і в’язкі, тому і методи роботи з ними відрізняються від загальноприйнятих методів при роботі з лаками MS. Коли HS-лаки тільки почали надходити в експлуатацію, для багатьох малярів, які набили руку на MS-лаках, відмова від звичної і перевіреної технології викликала чимало клопоту. Більшість HS-лаків наносяться за «півторашаровою» технологією. Основне питання тут полягає в правильному розумінні того, що повинні являти собою ці «півтора шару».

ОСНОВНІ ПОМИЛКИ ПРИ РОБОТІ З ЛАКАМИ HS

В першу чергу тут важливо розуміти, що будь-який двокомпонентний акриловий лак (як і 2К акрилова фарба) має властивість «пам’яті першого шару». Ми розповіли про це тому, що малярі часто люблять наносити перший шар дуже сухо, без глянцю (на кшталт димчастого шару бази), після чого кладуть другий, дуже товстий шар, наносячи, по суті, весь матеріал за одну операцію. В цьому випадку, по-перше, дуже сухий перший шар може здорово зіпсувати подальшу картину, і шагрень після нанесення другого шару вийти дуже різкою. По-друге, при такому варіанті нанесення, ймовірне перевищення допустимої товщини другого шару і виникнення відповідних дефектів: кипіння і втрати глянцю, патьоків, тривалого по часу набору твердості. Іншою поширеною помилкою є нанесення двох повних шарів лаку – як у MS-матеріалів, що також небажано. А істина, як це зазвичай буває, знаходиться десь посередині. Перший шар HS-лаку потрібно наносити тонко, але з розливом, з рівномірною появою на всій поверхні легкої шагрені. При цьому повноцінного глянцю ще бути не повинно – такий собі «напівглянець». А після трьох-п’яти хвилин наноситься другий, повноцінний шар з хорошим розливом.

Якщо ж перший шар у вас вийшов «мокрим», глянцевим, в такому випадку йому необхідно дати більше часу на випаровування – не менше, ніж при нанесенні MS-лаків, і тільки після його підсихання «на відлип» наносити другий шар. Таким чином ми зможемо уникнути кипіння. Через 10-15 хвилин після нанесення другого шару можна приступати до інфрачервоної сушки або ж сушки на відкритому повітрі.

При фарбуванні пластикових деталей не забувайте про необхідність додавання в лак пластифікатора. Чим гнучкіший пластик, тим більше пластифікатора додається. При необхідності також використовуйте матові або структурні добавки.

ЗАЛЕЖНІСТЬ В’ЯЗКОСТІ ВІД ТЕМПЕРАТУРИ

Ще однією особливістю застосування HS-лаків є залежність в’язкості матеріалу від температури. Якщо у МS-матеріалів ми цього особливо і не помітимо, то у HS-лаків зміна в’язкості при зміні температури дуже відчутна. Це ж стосується і UHS/VHS-продуктів. Приклад з практики: в зимовий час маляр покриває машину холодним HS-лаком. На перший погляд все начебто і добре, розлив просто чудовий, але варто включити сушку, як весь лак почне підтікати. Так відбувається тому, що, поки лак був холодний, в’язкість його була вище (так як молекули були малорухливі і розташовувалися близько один до одного), але як тільки температура підвищилася, молекули почали стрімко віддалятися один від одного (згадуємо школу, теплове розширення), в’язкість знизилася і лак став більш рідким. Тому, як би нам не хотілося, але на холодному HS або UHS-матеріалі ми ніколи не зможемо побачити реальну картину розливу, а значить і не зможемо передбачити, яким у нас вийде результат забарвлення. Через високу в’язкість холодний лак відразу розтікатися не захоче, нам завжди буде здаватися, що присутній шагрень, і у нас виникне природне бажання розлити більше, нанести товстіший шар. А до чого це призведе, нам вже відомо. Рекомендація тут одна – завжди доводити НS- і UHS-матеріали до оптимальної робочої температури. Та й не тільки ці матеріали, а й будь-які інші ЛФМ. Не забувайте і про температуру поверхні об’єкту, вона також повинна бути близька до оптимальної.

Правило 3х20: повітря в камері, поверхня що фарбується і лакофарбовий матеріал повинні мати температуру близько +20°С. При значних відхиленнях від оптимальної температури застосовуйте «швидкі» або «повільні» розріджувачі / закріплювачі

ВИКОРИСТАННЯ UHS/VHS -ЛАКІВ

Серед інших лаків матеріали даної групи відрізняються найнижчим вмістом летких речовин (Low VOC) і, відповідно, найбільшим вмістом сухого залишку. Це дозволяє наносити їх більш товстими шарами без ризику утворення патьоків. Нерідко для укриття поверхні таким лаком достатньо всього одного повного шару.

Саме ця одношаровість і зумовлює деякі особливості роботи з UHS-матеріалами. Проявляються ці особливості вже з моменту підготовки матеріалу. Справа в тому, що UHS-лаки практично не вимагають додаткового розведення. По суті, їх в’язкість закладається вже при виробництві, тому додавання розчинника до таких матеріалів або мінімальне (до 5%), або не рекомендовано взагалі. А не рекомендується цього робити з наступних причин. UHS-лаки мають дуже високу здатність до тиксотропії. Для таких товстошарових матеріалів ця властивість просто життєво необхідна: воно дозволяє при великій товщині нанесення уникнути виникнення патьоків, особливо на вертикальних поверхнях. А якщо навіть спеціально зробити патьок, він у міру висихання розтягнеться, і перетвориться лише в зовсім непомітну плавну опуклість. Додавання ж великої кількості розчинника робить матеріал більш рідким і знижує його тиксотропність, а значить ймовірність виникнення патьоків і напливів збільшується. Крім того, надлишок розчинника прискорює утворення поверхневої плівки при випаровуванні, що може привести до закипання матеріалу. Друга особливість проявляється при сушінні. По-перше, бажано, щоб сушка (як і нанесення) UHS-лаку проходила в умовах фарбувальної камери. Взагалі, будь-який лак, висушений в камері або ІЧ-сушінням, матиме більш високі характеристики міцності і візуальний ефект, ніж витриманий в природних умовах. Але якщо MS- і HS-матеріали прощають нам досить багато помилок в умовах поганого повітрообміну і відсутності будь-якої примусової сушки (простіше кажучи, в гаражних умовах), то UHS-лаки в цьому плані куди більш вимогливі. Воно й зрозуміло: у нас на машині висить один грубезний шар, ми просто зобов’язані його гарненько прогріти по всій товщині. В іншому випадку процес набору повної твердості може перевищити всі доцільні тимчасові технологічні рамки. По-друге, перед початком сушіння буде потрібна витримка не менше 15-20 хвилин з обов’язковим повітрообміном (десь на рівні 20000 м³/год), щоб допомогти розчинникам вийти з цієї товстої 50-60-мікронної маси (а в рідкому вигляді – 100 мкм). При поганій вентиляції (або її відсутності) розчинники можуть не встигнути вийти з глибини шару до початку формування поверхневої плівки, як підсумок – всім нам добре знайоме кипіння. Таке часто відбувається, коли поспішаючи додому під кінець зміни маляр, щоб не втрачати часу і не чекати завершення часу сушки, нагріває камеру, а потім вимикає її, вважаючи, що в його відсутність автомобіль і так «дійде». Вранці ж перед ним постає жахлива картина – лак закипів. Відсутність вентиляції не дозволило часткам розчинників вчасно випаруватися і вони залишилися під плівкою, а опісля зрешетили її. Причому на вертикальних поверхнях дефект практично не проявляється, оскільки випаровування на них відбувається не так інтенсивно, а ось всі горизонтальні (капоти, дах) – зіпсовані. Словом, UHS-лаки хороші, вони мають виняткову твердість і міцність, високий рівень блиску, але вимагають шанобливого ставлення до себе.

З метою зниження трудомісткості процесу, до полірування таких лаків фахівці рекомендують приступати вже через годину, після сушки лаку в камері при 60°С.

ПРАВИЛА РОБОТИ З ШВИДКОВИСИХАЮЧИМИ (ЕКСПРЕС) ЛАКАМИ

Як відомо, головна характеристика експрес-лаків – це швидке висихання. Це підвищує продуктивність ремонтних операцій, проте не дозволяє наносити такий лак на весь кузов Основна сфера застосування таких лаків – швидкі ремонти 1-2 елементів. Також швидковисихаючі лаки користуються попитом в майстернях, що мають проблеми з температурним режимом і наявністю пилу в фарбувальному цеху. Швидке висихання таких лаків дозволяє отримувати якісне забарвлення поза фарбувальною камерою. При роботі з швидковисихаючими матеріалами, перш за все потрібно пам’ятати, що вони володіють дуже нетривалим «часом життя». Тому розбавляти «швидкий» лак необхідно тільки безпосередньо перед застосуванням, і ні в якому разі не завчасно. Тільки коли база підсохла і поверхня готова до лакування, можна приготувати лак і відразу ж нанести його. При нанесенні потрібно уважно стежити за всім процесом. Так як лак сохне дуже швидко, важливо якісно нанести перший шар. Якщо з першим шаром не склалося, другим виправити ситуацію буде вкрай складно, а іноді й неможливо. Ми розглянули прийоми роботи з основними типами прозорих лаків, які застосовуються на сьогоднішній день в авторемонті. Про деякі лаки, які залишилися поза нашою увагою (наприклад керамічні), ми поговоримо окремо. Підводячи підсумок хотілося б ще раз нагадати, що лак – це завершальний шар лакофарбового покриття, і по його зовнішньому вигляду споживач часто судить про якість ремонту в цілому. У той же час лак є лише частиною лакофарбової системи, а результат забарвлення залежить і від безлічі інших чинників, наприклад від техніки нанесення шару базової емалі. Але про це – окрема розмова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *